Літературна студія “Без меж”

Літературна студія “Без меж” об’єднує у своїх рядах творчих людей-літераторів переважно уродженців Волинської області. Серед нас є як зовсім юні, так і автори поважного віку, як поети, так і прозаїки, як лірики, так і гумористи, і есеїсти, і перекладачі, одним словом – “Без меж”. Особливо хочеться зауважити присутність у нашій студії учасників АТО (Валерій Гнатюк, Олександр Павшук), дружин учасників АТО (Валентина Яговець), волонтерів та меценатів (Віктор Грисюк), ліквідаторів аварії на ЧАЕС (Людмила. Мартинова) та інших чудових і талановитих і безмежно-патріотичних людей. У нас немає обмежень ні вікових, ні жанрових, ні стилістичних – ми всі об’єднані єдиною метою: популяризація сучасної української літератури та авторів, які її продукують, пропаганда української культури у всіх можливих жанрах, ракурсах та площинах, виховання юного покоління у дусі патріотизму та любові до України. У цьому плані ми співпрацюємо з усіма громадськими ( і державними) організаціями, спілками, об’єднаннями, що займаються аналогічною діяльністю, зокрема зі спілками учасників АТО, волонтерськими організаціями та музеями (Волинський краєзнавчий музей, Волинський музей -філія українського війська та військової техніки. У співпраці з даними організаціями нами вже було проведено ряд культурних та патріотичних заходів. Останнім часом набирає обертів плідна співпраця з Княгининською спілкою учасників АТО, зокрема окреслено план культурологічних та виховально-патріотичних заходів на найближчі 3 роки, і робота згідно плану уже проводиться. Дай нам Боже, наснаги і натхнення – а все інше буде.

ДЛЯ ТЕБЕ

Спазми горло клубками здушили,
Серце впало кудись аж до п’ят.
Я не знала про те, що, мій милий,
Ти віднині назвешся СОЛДАТ.
Зі сльозами молитися буду,
Білий світ у очах, наче зблід:
Хай з тобою завжди і повсюди
Божий Ангел крокує услід.

Валентина Яговець

ВЖЕ П’ЯТИЙ РІК ІДЕ ВІЙНА

І день і ніч, і день і ніч,
Мої думки про тебе,
А в тому річ, у тому річ,
Що ти давно на небі.
Вже п’ятий рік іде війна,
Розруха, біль та втрата
Не дочекається сім’я,
Татуся, сина, брата.
Докіль триватиме вона,
Повідай, Боже, милий,
Бо Україна в нас одна –
Її ми не поділим.
У нас єдині захід-схід.
Ми всі на вік єдині.
Кремлівський карлик -дурисвіт,
Приніс біль Україні.
І не вгамується той кат
Бо піднялись з колін ми,
І росіянин нам не «брат»,
В нас погляди відмінні.
Йдемо у світле майбуття,
Вперед до перемоги.
Назад не буде вороття –
В нас розійшлись дороги.
Отвіт держати буде кат,
Що нас прийшов вбивати.
Б’ємо сильніше у набат,
Щоб час цей пам’ятати.

Людмила Мартинова